15

slide1

16

Продаж частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Загальна частина.

Особливості діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, права та обов’язки учасників товариства регулюються Цивільним, Господарським кодексами України та Законом «Про господарські товариства».

Установчі документи  повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, щодо яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів і порядок ліквідації та реорганізації товариства.

Статтею 51 Закону «Про господарські товариства» визначено особливості змісту установчих документів ТОВ, а саме: установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Таким чином, відчуження частки у статутному капіталі повинно відбуватись з урахуванням положень статуту ТОВ та не суперечити законодавству.

Ст. 88 ГКУ та ст. 116 ЦКУ визначають, що учасник господарського товариства має право здійснити відчуження частки у статутному капіталі товариства в порядку, встановленому законом.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Порядок відчуження частки учасника у статутному капіталі ТОВ передбачений ст. 147 ЦКУ та ст. 53 Закону «Про господарські товариства».

Інші учасники товариства мають переважне  право купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлено інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам.

Учасники товариства можуть скористатися переважним правом на придбання частки на протязі місяця з дня повідомлення або іншого строку, встановленого статутом чи  домовленістю між його учасниками, але не менше 1 місяця. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Учасник товариства має право відчужувати свою частку лише в тому випадку, якщо вона є оплаченою.

Неоплачені частки продавати не можна.

Продаж учасником своєї частки в статутному капіталі ТОВ призводить до зміни складу учасників ТОВ та потребуватиме скликання загальних зборів товариства, внесення змін до статуту та державної реєстрації відповідних змін.

Відчуження (продаж)  частки товариства та вихід учасника  із товариства – це різні речі.

У разі виходу із товариства частка учасника анулюється (ліквідується, погашається) у відповідності із ст.148 ЦКУ та ст.54 ЗУ «Про господарські товариства». Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці і статутному капіталі. Вартість майна товариства, яка враховується у визначенні частки, вартість якої належить до сплати учаснику, що вибув, визначається як сумарна вартість активів товариства за вирахуванням його зобов'язань. що будь-який учасник ТОВ має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна. На практиці ринкова вартість майна визначається шляхом проведення експертної оцінки. Учасник, що виходить, одержує кошти або майно від самого товариства з якого виходить.

При продажу частки корпоративні права переходять від однієї особи до іншої (не важливо юридичної чи фізичної) та вартість і порядок оплати встановлюються вільно  за домовленістю сторін і може не співпадати із вартістю чистих активів підприємства. При продажу корпоративних прав продавець отримує кошти (їх еквіваленти, тощо) у відповідності до договору купівлі-продажу від покупця (або третьої сторони встановленої договором, але не від самого товариства (крім ситуації коли саме Товариство викупає свою частку відповідно до ст. 53 ЗУ «Про господарські товариства»).

Щодо обліку товариства продаж  його  учасником корпоративних прав є зміною учасників та відображається проведенням:

Зміст операції

Дт

Кт

Примітки

Відображена зміна учасників товариства

40/бувший учасник

40/новий учасник

46 рахунок не використовується та не змінюється.

Відчуження частки здійснюється,  як правило, згідно з договором купівлі-продажу. При цьому даний договір може бути комерційною таємницею та  не є обов’язковим для бухгалтерії чи фінансової служби товариства. Відображення у обліку змін засновників здійснюється на підставі протоколу зборів учасників та статуту.

Відповідно до п.9. розділу IV Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності»  підприємства, які не є акціонерними товариствами, наводять у примітках до фінансової звітності інформацію про зміни у складі часток власників у зареєстрованому капіталі.

 

Відображення у податковому обліку  відчуження учасником своєї частки у статутному капіталі ТОВ.

Зазначаємо, що у разі відчуження частки в статутному капіталі ТОВ податкові наслідки виникають для продавця, який може бути юридичною або фізичною особою.

А) Продаж частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю власником – юридичною особою.

Відповідно до ст. 167 ГКУ корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Аналогічне визначення корпоративних прав містить пп. 14.1.90 ПКУ.

Таким чином, у разі відчуження частки в статутному капіталі ТОВ з метою оподаткування йтиметься про продаж корпоративних прав.

Відповідно до п. 196.1 ПКУ продаж корпоративних прав не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Щодо податку на прибуток, то відповідно до п. 153.9 ПКУ фінансовий результат від операцій з продажу та інших способів відчуження корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі, акцій приватних акціонерних товариств, цінних паперів, емітованих нерезидентами, розраховується як різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів, інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Прибуток, отриманий від таких операцій, включається до складу доходів, а збиток – до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Таким чином, платник при відчужені корпоративних прав зобов’язаний вести відокремлений облік фінансових результатів операцій з корпоративних прав, за яким:

∙ додатна різниця між сумою доходів за корпоративними правами та витратами за корпоративними правами, визначених згідно з ПКУ, – прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами звітного періоду, в якому відбувалися операції з корпоративними правами. Питання визначення наявності прибутку за операціями з корпоративними правами, а, відповідно, і податкових зобов’язань вирішується в кінці звітного періоду за його результатами;

∙ від’ємна різниця – враховується у наступних періодах до повного погашення у порядку, визначеному ПКУ.

В бухгалтерському обліку  продаж частки відображається наступним чином:

Зміст операції

Дт

Кт

Примітки

Визнано дохід від продажу частки у статутному капіталі

377

741

 

Списано балансову вартість частки у статутному капіталі

971

141, 142, 143, 352

 

Б) Продаж частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю власником – фізичною особою (резидентом України).

Прибуток фізичної особи від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, відповідно до пп. 164.2.9 ПКУ, відноситься до інвестиційного прибутку, щодо якого п. 170.2 ПКУ встановлюються особливості нарахування та оподаткування.

Так, пп. 170.2.1 ПКУ передбачено, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами (корпоративними правами) ведеться платником податку – фізичною особою самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як додатна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп. 170.2.4–170.2.6, крім операцій з деривативами (пп. 170.2.2 ПКУ).

Отже, у випадку продажу корпоративного права (інвестиційного активу), об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб вважається інвестиційний прибуток, для визначення якого враховуються витрати, пов’язані із придбанням такого корпоративного права. При цьому до витрат, пов’язаних з придбанням корпоративних прав, можуть бути віднесені будь-які документально підтверджені витрати фізичної особи, спрямовані на формування статутного капіталу товариства та сплату учасником частки в статутному капіталі.

Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Разом з цим, відповідно до пп. 170.2.4 ПКУ у разі якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, а також протягом наступних 30 календарних днів з дня такого продажу платник податку придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, то:

а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами;

б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ніж ціна проданого пакета.

Фізична особа самостійно визначає суму доходів і витрат від операцій з інвестиційними активами, відображає фінансовий результат від таких операцій у річній декларації про майновий стан і доходи та сплачує податок на доходи фізичних осіб.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, відповідно до пп. 170.2.6 ПКУ, включається лише додатне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Таким чином, вартість продажу інвестиційного активу впливає на суму податку на доходи фізичних осіб, яку має сплатити продавець такого активу. Разом з цим, виходячи з положень пп. 14.1.71, 14.1.90, 14.1.202 та 14.1.244 ПКУ, на операції з продажу корпоративних прав вимога щодо застосування звичайних цін при формуванні доходів та витрат не поширюється.

Відповідно до пп. 170.2.8 ПКУ не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу:

а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ, тобто розміру податкової соціальної пільги;

б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному пп. 165.1.40 та 165.1.52 ПКУ, тобто у разі продажу корпоративних прав, одержаних у власність в процесі приватизації, а також інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов'язаннями Національного банку України та казначейськими зобов'язаннями України.

У таких випадках фізична особа не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.