Аудиторська компанія "Сервіском Аудит" | Servicecom Audit

Нульові  підприємства: звітність та нарахування заробітної плати директору

Підприємства за різних причин  можуть зіткнутись із ситуацією відсутності діяльності  (як новостворені, так і ті, що створені давно), і відповідно із питанням  необхідності  подачі нульових звітів та  декларацій, та виплати чи невиплати зарплати директору. Надалі в даній статті ми будемо називати «нульовими» підприємствами ті підприємства, які не ведуть діяльність, не мають доходів та витрат, не мають співробітників, окрім директора (про оплату чи неоплату праці директора або засновника див. другу частину статті).

Ми розглянемо два блоки питань:

А) звіти, які підприємство вимушене подавати;

Б) нарахування чи не нарахування зарплати директору нульового підприємства.

Почнемо із питання А. Які звіти зобов’язані подавати нульові підприємства?

-          Декларацію з податку на прибуток підприємства - платники на загальній системі оподаткування;

-          Декларація з єдиного податку - платники єдиного податку;

-          Декларацію з ПДВ - платники ПДВ;

-          Звіт з виноградарства;

-          Екологічний збір;

-          Декларація по  використанню води;

-          1 ДФ -  в разі якщо підприємство стало нульовим  не з першого числа звітного кварталу;

-          Звіт з ЄСВ -  в разі якщо підприємство стало нульовим  не з першого числа звітного місяця;

-          Відомість розподілу чисельності (фонд нещасних випадків) -  в разі якщо підприємство стало нульовим  не з першого числа звітного року.

Питання Б, пов’язане із бажанням підприємства не нараховувати заробітну плату директору, оскільки ,як правило, кошти у таких підприємств відсутні.

В разі, якщо підприємство не вело діяльність,  платники податків, як правило,   використовували один з трьох  найпопулярніших  варіантів дій:

1. Повідомляли Управління пенсійного фонду / ДПІ /ДФС про відсутність діяльності підприємства та  в зв’язку із цим заробітна плата не нараховується;
2. Звільнявся директор, функції директора виконував засновник на безоплатній основі;
3. Нарахування директору заробітної  плати, меншої за мінімальний  розмір.

Щодо кожного варіанту є свої плюси та мінуси.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. (ст.21 КЗпП).

Відповідно до ст.24 КЗпП укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Ст. 95 КЗпП визначає, що  заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначає, що заробітна плата - це винагорода,  обчислена,  як  правило,  у грошовому  виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує  працівникові за виконану ним роботу.  Розмір заробітної  плати  залежить  від  складності  та  умов виконуваної   роботи,   професійно-ділових   якостей   працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Варіант перший є легким у виконанні, від підприємства не вимагалось жодних реєстраційних дій, але  має нюанси. Відповідно до документів керівним органом та  штатною одиницею підприємства  залишався директор. Оскільки підприємство діяльності не вело, як правило, у табелі робочого часу ставились прочерки  - це і була основа або доказова база  для не нарахування зарплати та пов’язаних із зарплатою зборів та платежів.  Проте, підписання та/або фізичне відправлення декларацій, хоч і з пустими показниками є виконанням директором своїх обов’язків, відповідно до трудового законодавства праця будь-якого працівника (в тому числі і директора) має бути оплачена.

Практика контролюючих органів зводилась до не застосування жодних санкцій при використанні першого варіанту, оскільки підприємство могло завжди довести, що директор витратив на оформлення та подачу  нульових звітів до 1 години на місяць, а то і менше, а сама процедура перевірки, доведення факту використання праці директора  та видача акту платнику була економічно малодоцільною.

З 01.01.2015 ситуація дещо змінюється, оскільки реформою ЄСВ введено пункт «у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника».  З точки зору перевіряючих довести, що працівник- директор підписуючи звіти виконував свої обов’язки та відповідно має отримати заробітну плату, навіть якщо це заробітна плата за 30 хвилин витраченого часу – не є проблемою , а відповідно ЄСВ повинно бути нараховано не менше ніж «1218 грн. х ставку ЄСВ».  Слід також додати, що офіційною позицією фіскальних органів, щодо можливості ненарахування  заробітної плати директору є позиція, викладена у другому варіанті. Фіскальні органи не надають роз’яснень щодо того, яким чином вони будуть діяти надалі щодо  практики , яку  описано у цьому варіанті.

Звільнення директора та перекладання функцій директора на засновника (другий варіант) можлива відповідно до ч. 2 ст. 65 та ч. 1 ст. 167 ГК. При цьому слід  Для цього підприємству слід мати протокол засновників щодо такого рішення та  внести зміни у Державного реєстратора.  Дана позиція  підтверджується листом  Міністерства соціальної політики України від 07.02.2012 № 113/13/84-12

«Департамент заробітної плати та умов праці розглянув Ваш лист та повідомляє.

У відповідності зі статтею 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, якщо працівник, який одночасно є власником, виконував певну роботу на умовах трудового договору, укладеного відповідно до вимог статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, то йому повинна бути виплачена заробітна плата (згідно з трудовим договором (контрактом)).

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудовим колективом.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства або іншими установчими документами.

Отже, форма участі власника в управлінні підприємством у випадку, якщо власник здійснює управління підприємством без укладання трудового договору (у тому числі на період часу, коли підприємство не здійснює господарську діяльність), і спосіб винагороди власнику за таку діяльність можуть бути визначені в установчих документах.»

А п.2.13 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне  страхування   встановлює, що   «якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт до органів доходів і зборів ними не подається».

При застосуванні варіанту два слід враховувати організаційно – правову форму підприємств. Так для повного товариства (ПТ), командитного товариства (КТ), приватного  підприємства (ПП), виробничого кооперативу законодавством не встановлено  обов’язку створювати виконавчий орган. Виконавчий орган (директор, дирекція,правління, тощо) може бути створений такими підприємствами відповідно до своїх установчих документів. Для товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариств  з додатковою відповідальністю (ТДВ), акціонерних товариств (АТ) створення виконавчого органу є обов’язковим.

Так, стаття 62 ЗУ «Про господарські товариства» визначає, що у товаристві  з  обмеженою   відповідальністю    створюється виконавчий  орган:  колегіальний  (дирекція)   або    одноособовий (директор).  Дирекцію  очолює  генеральний    директор.    Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є  учасниками товариства. Рішенням Конституційного Суду України  (Справа N 1-2/2010) надано тлумачення ст. 99 ЦКУ і у п.3.2 визначено що «підставою
набуття  виконавчим  органом  товариства  повноважень  є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого  органу управління товариством або,  як зазначено у частині п'ятій статті  58  Закону  України  "Про  акціонерні   товариства" ( 514-17 ),   укладення  з  членом  виконавчого  органу товариства трудового договору,  який від імені  товариства  може  підписувати  голова  наглядової  ради  чи особа,  уповноважена на те наглядовою радою.

Отже, засновнику при виконанні умов, описаних вище, зарплата не нараховується.

Третій варіант передбачає нарахування невеликої заробітної плати як плати за відпрацьованих 2-4 години на місяць (чи іншої кількості часу), витрачених директором на підписання та відправлення декларацій. Такий варіант є досить справедливим, оскільки підприємство фактично не займається діяльністю, а директор не працює весь час, що треба було відобразити у Табелі робочого часу. До 1 січня  2015 року  підприємства нараховували ЄСВ на суму заробітної плати, з 01.01.2015 для основних працівників сума ЄСВ не може бути меншою за мінімальну заробітну плату, помножену на ставку ЄСВ.

До відома, пов’язані із описаним вище штрафи щодо можливих порушень.

Порушення	Відповідальність з 01.01.15р.
1). Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю. Для Кримінального Кодексу - безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам).	510 – 1700 (ст.41 КУпАП); За  ККУ : 8500 – 17000 грн або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, - карається штрафом від 17000 грн. 25500 грн.  або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.  (ст.175 ККУ).
2). Повторне порушення  чи  таке (зазначене вище) порушення відносно неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда	1700 – 5100 грн.
3). За порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” і “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України	510 - 680 грн.
4). За повторне порушення п.3.	680 – 850 грн.
5). За несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,	680 – 1360 грн.
6). Повторне порушення п.5.	2550 – 5100 грн.
7). За несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян	1360 – 2040 грн.
8). Повторне порушення п.7.	2550 – 5100 грн.
9). Неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності	170 грн. (ст.120 ПКУ)
10).  Повторне порушення п.9  до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення	1020 грн.
11).  Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку	510 грн.
12).  Ті самі дії, що у п.11, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення	1020 грн